-->

Роздуми про духовне

Молись, мій друже, кожної хвилини,
Не вибирай для цього днини чи години,
Молись всяк час: коли у серці радість чи тривога,
Усе неси перед лице до Бога.


       15 квітня у бібліотеці коледжу проведена духовно – моральна година спілкування « Божі заповіді – основа морального життя людини». Запрошені групи першого курсу факультету «Сестринська справа».
         У сумних тонах прибрано приміщення і тривожно звучать голоси ведучих. Трагічні сцени життя Ісуса Христа не дають душі заспокоїтись. Так, він терпів страшні муки і віддав своє життя за нас з тобою. Ведучі М. Білик та Т. Шарко, студентки 132 групи відділення «Сестринська справа» розповідають як християнство допомагає відновлювати життєву вісь.
Кожен з нас задумується – чи правильно я живу, що роблю не так і які наслідки усе це дає. Віра, Надія, Любов, Доброта – Божі істини. Студенти 131 групи З. Веськера, М. Чубара, О. Тимчук, Д. Розум, А. Понюк, М. Свистун, Н. Шикульська розказували про Божі заповіді – як основу для щасливого життя на землі, Божественні закони космічного порядку, які не маємо права порушувати.

Бог – це любов, Він – світло для світу, яке не згасає, Дорога Правди, що веде до раю. Звучала молитва…Добра, щира, тиха молитва і кожен думав про своє сокровенне, а ще… про майбутнє нашої держави. Розуміємо, що ніщо не зміниться саме собою. Керуючись Христовою наукою, ми повинні готувати себе до того, щоб бути добрими, високоморальними і чесними громадянами своєї держави. Звернімось до свого сумління, треба змінюватись в середині кожному з нас, в кожній душі, в кожному серці. Молитись, каятись, діяти…

Де ховається щастя?

Що таке щастя? Кожен з нас хоча б раз у житті задавав собі це питання, намагався визначити для себе категорію «щастя».
І, мабуть, немає такої людини серед нас, яка б не хотіла бути щасливою. Але чи всі знають, як цього досягти. Тож  разом із студентами-другокурсниками відділення «Фармація»: Н. Петрушкою, С. Дишкант, О. Орищак, О. Прус,     Д. Іскрою та  бібліотекарем Попіль Л. Б.
ми з’ясовували що таке щастя, висловлювали свої думки. Ми познайомилися із такими поняттями як  «Хюге», «Люке».  У чому ж секрет цих магічних інгредієнтів, які роблять данців найщасливішою нацією в світі? Як пов’язані хюґе і щастя? Знаходили свій «Ікіґай». Усе це життєва філософія,  це вміння знаходити, впізнавати і цінувати ті радості життя, які важливі саме для вас, це  атмосфера спокою, тепла й гармонії, яка вчить радіти життю, навіть коли за вікном жахлива погода, день неймовірно короткий, а на роботі нескінченний потік завдань.
А наскільки щасливими почуваються студенти? З метою дослідження даного явища соціальний педагог В. М. Пилипчук провів діагностичне дослідження, вибірку якого становило 253 студенти 1-3 курсів коледжу. Аналізуючи результати діагностичного дослідження ми отримали такі фактичні дані: 29% рецепієнтів вважають себе оптимально щасливими,  радощів у їхньому житті набагато більше, ніж смутку. Вони мужні, холоднокровні, у них тверезий склад розуму та легкий характер.

Для 53% оптантів щастя й нещастя виражається відомою формулою „50х50”.
18% респондентів, які звикли дивитись на все крізь чорні окуляри, для початку поскоріш порадили «змінити окуляри».


Хочете бути у курсі подій? Пропонуємо Вам календар знаменних та пам'ятних дат за січень. Збережіть собі, щоб нічого не пропустити!



           У Чортківському державному медичному коледжі навчається дуже багато талановитої молоді. Наші студенти вміють вразити спортивними досягненнями, милозвучним співом, колоритними танцями, відмінними успіхами у навчанні. Є і такі, що намагаються віднайти істину в слові, передати почуття на папері, виразити емоції в римі.

Охоче ділиться своїм власним творчим доробком Володимир Димида.

Автобіографія

Народився похмурої осені 17 жовтня далекого 1999-го року – відлік починається звідси. Місцем мого приходу на землю й проживання стало село Студінка Калуського району Івано-Франківської області. Формальна освіта почалася з нічим не примітної зовні сільської школи, де я провів дев’ять років. Але саме в школі й розпочалася моя «літературна дорога», з найменшого – з написання творів на уроках української літератури. І з найбільшого – уважного й схвального ставлення до мною написаного вчительки української мови й літератури, Тамари Степанівни. За це їй велика подяка, бо праця її була нелегка – писав я ще ті дивовижі. Але першовідкривачем світу нового й небуденного став мій дядько Іван, який вручив мені, семикласнику, книгу Пері О’Шонесі, яка й стала моїм першим кроком, першою з сотень прочитаних книг. А першим самостійно написаним, не в рамках уроків, стали простенькі віршики, що досі збереглися на останніх сторінках записників. І вірші ці бачило дуже мало людей, щоб перелічити їх буде забагато пальців однієї руки. Та це було в шкільні роки. Після закінчення школи доля закинула мене в Чортків, де я зараз і навчаюся. З часу написання мого першого вірша минуло багато років, змінилися сенси, форми, і слова, що в них подані. І досі б про них ніхто не чув і не знав, але завдяки певним людям, імена яких тут не подано, але які прочитають це і відчують свою причетність, процес виходу на новий рівень розпочався. Далі буде.
Ця стеля незламна й несхитна
Бо стелею є я сам
Я те, що мене тримає
І відпустити як - не знаю
Ти кажеш, що я так погибаю
Та хіба я сас цього не знаю?
Хіба не розумію, що ніколи не випростаюсь?
Хіба не знаю точно,
Що так мені й доведеться по життю блудити
Не бачити сонця ваших життів
Тільки собі під ноги дивитись
І лити солоні сльози
Які нічим не допоможуть
Які не врятують мені
І за це тобі дякую
Боже.

**********************************************************
Давай, розкажи мені
Чому в твоєму волосі
Самі тільки квіти зів'ялі
А не живі
Чому в твоїй руці
Спочиває уламок вікна
Яке ти була розбила
Одним своїм голосом
Куди зникла
Куди пішла
Та, що не знала смутку
Не чула про сум'яття
Куди поділися ті скелі
Що височіли стіною
Над твоєю душею
І головою
Море хвилюється
Листя на верховітті ледь вловимо
Тріпочеться
Невже тобі
І тобі
І вам
Всім
Разом
Все ще хочеться
Борсатися в цьому глечику
Повному молока
Щоб вийшла з нього сметана
Чи сенс до існування-жага до життя
Остання крапля
Немов тягуча смола
Була остання
Тримала вона умовну грань
На якій жив всесвіт
Грань
На якій трималося буття
От тобі й на
Така от метафора
Чи алюзія
В якій ти-ви-ми-я
Просто миша
Яка була
Якої не було
Якої нема
Яка хотіла, а може й змогла
Але закінчила так само

Як закінчується кожне життя

Бібліотечний флешмоб «Читай і будь лідером!»









         30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек – свято всіх громадян, рівних у праві на користування бібліотеками, їх ресурсами та послугами, – свято, метою якого є підвищення ролі книги у суспільному та культурному житті, привертання уваги широкої громадськості до проблем і потреб бібліотек. Кожного року бібліотека нашого коледжу проводить різноманітні заходи, акції на підтримку читання, пропагування книги. Цього разу працівниками бібліотеки та студентами 241 групи було проведено бібліотечний флешмоб «Читай і будь лідером!»

А також у холі коледжу розгорнуто святкову тематичну виставку. Знайомтесь!