( бібліотечний урок - діалог)
Підготували зав. біблотекою Лоренсон В.В.,
бібліотекар Бойчук О.І.
Ведучий 1: Доброго дня шановні друзі! Ми раді вітати вас у бібліотеці коледжу, адже сьогодні особливий день для тих, хто любить книгу та поріднився з нею, сьогодні - День бібліотек!Ведуча 2: Указом Президента України від 14 травня 1998 року 30 вересня проголошено Всеукраїнським днем бібліотек. Це свято встановлено у зв’язку з великим внеском працівників бібліотеки України у розвиток освіти, науки і культури нашої держави та необхідністю подальшого підвищення ролі бібліотек у житті суспільства.
Ведучий 1: Тож сьогодні ми вирішили провести своєрідну дискусію і з’ясувати, що важливіше у нашому житті книга чи Інтернет, як джерело інформації.
Ведуча 2: Нам пощастило жити у час небувалого злету науково-технічного прогресу, швидкого розвитку інформаційних технологій. А що ми розуміємо під словом «інформація»?
Ведучий 1: Ми оточені інформацією завжди: коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуймось між собою. Запитання, відповіді, прохання, посмішки, рухи, - все це є передавання інформації.Ведуча 2: Взагалі, необхідність висловлювати і передавати інформацію привела до появи мови, писемності, мистецтва; викликала до життя книгодрукування телебачення, обчислювальну техніку.
Ведучий 1: Технічний прогрес приніс нам нові засоби спілкування. А разом з ними - нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше - періодичні друковані видання, потім - телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.
Ведуча 2: На початку ХХІ століття книга і комп’ютер є найавторитетнішими джерелами інформації, адже щоб бути людиною освіченою, сучасною, необхідно багато читати та вміти користуватися Інтернетом.
Ведучий 1: Для того, щоб зрозуміти наскільки необхідними є книга та Інтернет у вашому житті, ми проведемо невеличке анкетування, а вкінці обговоримо його результати. Заповнюючи анкети, що лежать перед вами, давайте максимально правдиві відповіді.
1. Чи любите ви читати?
А) Так. Б) Ні.
2. Якими книгами ви користуєтеся найчастіше?
А) Підручниками. Б) Художньою літературою.
В) Науково-популярною літературою.
3. Читаєте виключно з навчальною метою чи і для душі?
А) Так, виключно з навчальною метою.
Б) Ні, я читаю і для душі.
4. Чи маєте домашню бібліотеку?
А) Так. Б) Ні.
5. Чи є у вас вдома комп’ютер?
А) Так. Б) Ні.
6. Чи часто ви користуєтеся Інтернетом?
А) Так. Б) Ні.
7. Інтернет для вас:
А) Джерело інформації. Б) Засіб спілкування.
В) Розваги.
8. У процесі навчання віддаєте перевагу книзі чи комп’ютеру?
А) Книзі. Б) Комп’ютеру.
9. Для вас книга та Інтернет – це спільники чи суперники?
А) Спільники. Б) Суперники.
10. Чи потрібні бібліотеки у майбутньому?
А) Так. Б) Ні.
Ведуча 2: А зараз пригадаємо історію виникнення книги, адже це одне з найбільших чудес, створене людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довірили книгам, які відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Ведучий 1: У ті далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони і вірування вони зберігали в пам’яті. Покоління за поколінням ішли з життя, а перекази залишалися. Тих, хто розказував їх називали розповідачами.
Ведуча 2: Іншим способом запам’ятовування і передачі інформації було вузликове письмо. Ним володіли стародавні китайці, перси, мексиканці. Для вузликового письма потрібна була товста мотузка й тоненькі різнокольорові шнурки різної довжики, які прив’язувалися до мотузки особливим способом, у залежності від змісту інформації. Щоб прочитати такого листа, потрібно було звертати увагу на найменші деталі: товщину шнурка, як зав’язаний вузол, які вузли поряд, з’єднані вони між собою чи ні.
Ведучий 1: На зміну вузликовому письму, яке було дуже важко читати, прийшло письмо в малюнках. Якщо потрібно було розповісти про полювання – малювали диких звірів, людські фігурки зі списом, спрямованим на дичину. Малюнок, виконаний на могильній плиті, розповідав історію людини, яка похована під нею. Дуже часто такими малюнками людина прикрашала своє тіло.
Ведуча 2: Пізніше на кам’яних плитах почали з’являтися написи – ієрогліфи – найстаріші зображувально-образні знаки єгипетського письма, які застосовувалися з кінця 4 тисячоліття до н.е. Єгипетські знаки тих часів схожі на наші ребуси із зображенням тварин, рослин, людей та різноманітними рисочками і крючечками.
Ведуч а 1: З часом виникло найбільш просте письмо – буквене, а приблизно з ХІІ ст. н. е. з’явився перший алфавіт, який належав фінікійцям. На його основі був сформована візантійська абетка.
Ведуча 2: Винайдення слов’янської азбуки пов’язане з кирилицею - буквеною системою, заснованою на базі грецького алфавіту. З часом до неї додалися ті знаки слов’янської мови, яким не було відповідності у звуках грецької.
Ведучий 1: Шлях розвитку самої книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк. Ось невеликий перелік древніх, незвичних книг.
Ведуча 2: Книги-плитки. Та книга складалася з кількох десятків чи навіть сотень плиток, які нумерували, як сучасні сторінки. Писар креслив свої знаки на м’якій глиняній плитці тригранною загостреною паличкою. Вдавивши паличку в глину, він тут же її виймав, залишаючи сліди. Після цього плитку обпалював гончар.
Ведучий 1: Книга – сувій. Придумали їх стародавні єгиптяни. Вони були виготовлені у вигляді стрічки, довжиною у сто кроків. Рядки писалися не на всю довжину стрічки, а в стовпчики. Виготовлялася така книга із папірусу. Папірус – це африканська рослина у двічі вища за людину, товщиною з руку. Серцевину очеретини папірусу різали на смуги, які клали одна на одну, придавлювали вагою, сушили на сонці, й отримували аркуші, на яких можна було писати. А по тім ці аркуші склеювали у довгий сувій та скручували, тому що при згинанні папірус ламався.
Ведуча 2: Книги з воску. Воскові книжечки були винайдені ще в часи стародавніх римлян, а протрималися до Великої французької революції. Декілька табличок, охайно витесаних усередині, скріплялися шнурками. Квадратну виїмку кожної дощечки заповнювалися воском. Писали на такій книзі стальною паличкою – «стило». З одного кінця вона була гострою, а з другого – заокругленою. Гострим писали по воску, а тупим загладжували те, що не потрібно. Такі таблички слугували дуже довго, можна було безліч разів стирати напис і писати знову.
Ведучий 1: Книга зі шкіри. У другому столітті до н.е. воскові дощечки стали витіснятися книгами зі шкіри. Такі книги з’явилися у бібліотеці міста Пергам. Матеріал для письма почали виготовляти з овечої чи козлячої шкіри. Пергамент став виявився значно кращим за папірус: його можна було різати, згинати, фальцювати в зошити, зшивати в книги. Також на пергаменті можна було писати по обидва боки. Такі книги були великими і дуже важкими. Палітурка робилася з двох дощок, обтягнутих шкірою, її прикрашали мідними наконечниками, дорогоцінними каменями.
Ведуча 2: Берестяна книга. Це унікальні пам’ятки давньоруського письма, які за свідченнями вчених виникли на Русі у ХІ столітті й використовувалися для письма аж до 15 ст. Літери на бересті дряпали гострим залізним чи кістяним стрижнем. Для виготовлення такої книги берест кип’ятили, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи потрібної форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним.
Ведучий 1: Книги з паперу. Перші паперові книги з'явилися в Німеччині, Франції та Італії в ХІІІ ст. На Русь папір завезли італійські купці. Спочатку він був непопулярним. На папері записували те, що мало зберігатися не довго. Але згодом дорогий папірус поступається дешевому паперу. Паперові книги довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.
Ведуча 2: У середині ХV ст. у Європі почало поширюватися друкарство. Це сталося після того, як Іоанн Гутенберг в м. Майнус у Німеччині надрукував так звану 42-рядкову Біблію – перше багатоо б’ємне друковане видання у Європі, визнане шедевром раннього друку.
Ведуча 2: Перша друкована книга в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Це був «Апостол». Книга відзначалася великим форматом, різноманітністю та високим рівнем художнього оформлення і поліграфічного виконання. Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.
Ведучий 1: Спадкоємицею традиції Івана Федорова стала друкарня Львівського братства, що з невеликими перервами діяла, починаючи з 1591 року, упродовж кількох століть. У художньому оформленні братських видань помітно чимало новаторських рис.
Ведуча 2: Незважаючи на важкі умови, в яких доводилося працювати, місцеві українські друкарні випускали чимало цікавих за змістом та художнім оздобленням, які відіграли значну роль у розвитку української культури, міжслов’янських і міжнародних зв’язків.
Ведучий 1: Тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Сьогодні ж світ заполонили комп’ютери.
Ведуча 2: Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє. Він практично вміє робити все, що і людина. Сьогодні світ переживає процес бурхливої інформатизації. Фантастично розвивається електронно-обчислювальна техніка, що робить інформацію доступною практично кожному. Вчені говорять про "інформаційний вибух", "інформаційну революцію", "інформаційну цивілізацію".
Ведучий 1: Ви, мабуть, знаєте і про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну. Під обгорткою розміщений екран розміром 21x16 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака. Вона працює на батарейках протягом 5 год. Це одночасно і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає одночасно біля 30 книг по 500 сторінок кожна. М аючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до Інтернету, можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти значення незрозумілого слова у словнику.
Ведуча 2: Останнє досягнення комп’ютерних технологій - "жива" книга (Living Book). За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати картинки, а й чути голоси персонажів, "оживляти" ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які дають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому впливати на хід сюжету.
Ведучий 1: Ось таким шаленим темпом розвиваються сучасна техніка. То як ви гадаєте: у майбутньому друкована книга залишиться чи її замінить комп’ютер?
Ведуча 2: Давайте послухаємо, що думають про це наші колеги. Пропонуємо вашій увазі виступ Галини Демкович, студентки 242 групи.
Ведучий 1: Маркіян Скрипник, студент 112 групи теж має свою думку.
Ведуча 2: Валентина Демах, студентка 253 групи спробує довести переваги книги.
Бібліотекар: То чому ви надаєте перевагу: книзі чи комп’ютеру? Як ви гадаєте чи можна бути людиною освіченою, якщо не знаєш комп’ютера? А чи можна бути сучасною людиною, якщо не читаєш книг? Чи потрібна бібліотека в майбутньому?
Дійсно, сьогодні науково-технічний процес досяг чи не піку свого розвитку. Сучасна техніка стає невід’ємним атрибутом нашого життя. Тому ми вважаємо, що книга та Інтернет є не суперниками, а спільниками, які допомагають нам ставати освіченішими, урізноманітнюють наше життя. Звичайно, з плином часу змінюється не тільки середовище, в якому ми живемо, змінюємося і ми, наші переконання, моральні цінності, погляди. Попри те, є речі вічні, речі, які не можна нічим замінити. До таких цінностей, безумовно, належить книга – найзагадковіше джерело людського духу. Тому бібліотека - це той храм, де завади народжується і зберігається духовність. Недарма у давнину її називали "домом життя", "притулком мудрості", "аптекою для душі". Тож ми надіємося, що у майбутньому книга та Інтернет, як бібліотека та комп’ютер зможуть існувати разом, у тісному та дружньому зв’язку, будуть не конкурентами, а помічниками та спільниками.
Дякуємо вам за увагу! Цікавих книг вам у житті!