Лікар з великим серцем

(інформаційно-просвітницька година)

Підготували бібліотекар І категорії Чайківська Л.М.,
бібліотекар Бойчук О.І.




«Життя прожите не марно. 
Але якщо б можна було б
 почати все спочатку, я 
обрав би те ж саме - хірургію...»
Микола Амосов                                                    
Ведуча 1
6 грудня 2013 року виповнюється 100 років з Дня народження    Миколи  Михайловича Амосова одиного  з найталановитіших медиків світу, легенди української  кардіохірургії, письменника, мислителя, філософа, валеолога, який до цього ще займався кібернетикою, психологією, соціологією.

Ведуча 2
 «Хірургія була моїм стражданням і щастям», - говорив сам Микола Михайлович. «Якби можна почати життя спочатку - я вибрав би те ж саме: хірургію і на додаток - мудрування над «вічними питаннями» філософії: істина, розум, суспільство, майбутнє людства».
Ведуча 1
Микола Михайлович Амосов – видатний хірург, який один із перших у Радянському Союзі почав проводити операції на серці. На його рахунку тисячі врятованих життів. Він створив інститут серцево-судинної хірургії та першим здійснив протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні він вперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.
Ведуча 2
Народився в сім’ї «сільських інтелігентів»: батько закінчив двокласне училище, а мати була акушеркою. Батька свого Микола Амосов майже не згадував, пішов на фронт у першу світову, був у полоні, повернувся і незабаром залишив сім’ю у пошуках більш легкої долі. Сім’єю для Амосова була мати.
Ведуча 1
Микола з малого віку пізнав тяжку селянську працю. Єдиною відрадою для нього стали книги. Любов до читання прищепила йому мати. Саме через книги в маленький сільський будиночок приходив величезний, багатогранний світ. З тих самих пір майбутній академік уже ніколи не розлучався з літературою, в якій і сам зміг залишити помітний слід.
Ведуча 2
Будуть потім у його житті зміни на краще. Буде школа, механічний технікум в Череповці, перші трудові роки на новобудові першої п’ятирічки. Потім, перший шлюб, навчання в двох інститутах: заочному Індустріальному та Архангельському Медичному. Він отримає два дипломи інженера і медика, але мирне громадянське життя порушує війна, і влітку 1941 року Микола Михайлович потрапляє в фронтовий госпіталь.
Ведуча 1
З цим госпіталем, на посаді військового хірурга Амосов пройде всю страшну війну. Можна собі тільки уявити, скільки болю, жаху і смерті довелося пережити майбутньому світилі медицини. Але не можна заперечувати, що саме колосальний досвід фронтових років дозволив Амосову стати чудовим майстром своєї справи. У цьому госпіталі він знайде свою долю з новою дружиною, медсестрою Лідією Денисенко.
Ведуча 2
Сам Амосов ілюстрував одну свою фронтову сторінку так: у 250 хатах лежало понад дві з половиною тисячі тяжко поранених, а лікарів було всього 45. Оперували день і ніч без  спочину. Втрат було дуже мало, і це окрилювало.
Читець 1    Січе в боях людей війна проклята,
 А ти виконуй клятву Гіпократа,
 І день, і ніч не знаючи спокою,
 в наметі, за тоненькою стіною.

Гармати б’ють десь поруч з медсанбатом,
А він схиливсь над раненим солдатом.
Від жаху враз сестрі скривило рота –
принесли обгорілого пілота.

Як боляче дивитися на муки…
Гамують біль хірурга вправні руки
пораненим танкістам, гармашам,
в кому вже ледве теплилась душа.

…Вернувсь з війни живим майор Амосов –
і знов халат стерильний з честю носить,
стоїть зі смертю в герці до кінця,
рятуючи ушкоджені серця.
Ведуча 2
 Госпіталь дійшов до Східної Пруссії. Потім довелося лікувати  військовополонених у Маньчжурії, очолювати  хірургічне відділення в Брянську. Якось його виступ на одній із конференцій почув тодішній директор київського Інституту грудної хірургії та туберкульозу А. Мамолат і запросив Амосова на роботу до Києва.
Ведуча 1
А ще згодом «...на конгресі у Мексиці я вперше побачив операцію на серці з апаратом штучного кровообігу. Дуже захопився. Оскільки апарат купити було неможливо, розробив власний, який зробили на заводі. Ось тоді й знадобилися мої інженерні знання. Рік експериментували... А в 1959 році вдало прооперували хлопчика з важкою вродженою вадою серця. І далі пішло-поїхало...».
Ведуча 2
  1963-го року Амосов першим у Радянському Союзі провів протезування мітрального клапана. Ще через два роки створив оригінальні власної конструкції антитромботичні протези серцевих клапанів та вперше у світі застосував їх на практиці. Микола Михайлович зізнався, що операції йому снилися майже кожної ночі. І це не дивно - хтось підрахував, що за життя Амосов особисто прооперував понад 6 тисяч пацієнтів. Але невідомо, скільки людей взагалі було врятовано завдяки розробленим ним методикам.
Читець 2
Зойк пересохлих губ,
Спалах болю в зіницях.
Лікарю, спокій забудь,
Спокій тобі лиш сниться.
Нечутно ступає ніч,
Тебе зачекались вдома.
З недугою віч-на-віч,
Забувши про час і втому,
Ідеш на важкий двобій,
Сьогодні ідеш і завтра.
Смерть каже тобі: «Постій,
Старатися так не варто,
Я все-таки мить знайду,
Діждуся таких моментів,
І все-таки украду
Когось із твоїх пацієнтів…»
Ти ж мовиш в хвилини ці:
«Не смій тут нікого чіпати,
Зі скальпелем у руці
Я буду завжди стояти…
Ведуча 1
За роки своєї кардіохірургічної практики Амосов провів понад 6 тисяч операцій на серці. Звичайно, бували і невдачі, але Микола Михайлович не опускав руки, і сміливо йшов вперед, впроваджуючи нові, воістину революційні способи проведення хірургічних операцій в боротьбі зі складними недугами. Слід зазначити, що свою останню операцію на серці Микола Амосов провів на початку 90-х років. А йому тоді вже минуло вісімдесят років.
Ведуча 2
Ця дивовижна працездатність Миколи Михайловича випливає з його другого захоплення, яке принесло  авторові славу розробника власної системи зміцнення здоров’я, так звана ««система обмежених  навантажень». Ця система зробила академіка Амосова відомим не тільки в медичних колах. Його книга «Роздуми про здоров’я» була видана гігантським тиражем – 7 мільйонів екземплярів.
Ведуча 1
Нічого революційного в системі Амосова, звичайно, немає, але іноді прості, часто прописні істини зібрані разом – дають приголомшливий результат. Микола Михайлович вирішив значно збільшити фізичні навантаження. За кілька місяців лікар збiльшив навантаження у три рази. Перш за все це була фізична гімнастика. Десять різних вправ для розвитку і підтримки всіх органів і м’язів організму. Кожну вправу хірург повторював не менше 100 разів.
Читець 1             Ще місто спить, і ранняя година
Не поспішає небо розвидняти.
Та вже біжить неквапливо людина,
Що закликає всіх нас: “Досить спати!

Відкрийте очі й розумом погляньте
На себе, інших, на безмежний світ,
На те, що поруч помирають діти,
А в серці вашім кришталевий лід.

Чи знає хто, для чого треба жити:
Збирати гроші в обмін на слова?..”
А за вікном гойдає вітер віти,
А на порозі вже стоїть зима.

…У залі тиша. Вчені сивочолі
Схилили голови (лиш квіти не мовчать).
І раптом, на червонім фоні
З’явився білий, неземний халат;

А потім другий, третій, ціла хвиля, -
То першокурсники до вчителя прийшли,
Прийшли вклонитися, бо жодна ще Людина
Не підіймалась до такої  висоти.

Ведуча 2
Всі вважали його людиною надзвичайно вольовою і сильною. Так і було, але за цими рисами ховалася вразлива, чутлива до чужого болю душа. Він надзвичайно переживав після невдалих операцій. Якось на операційному столі в Амосова померла дівчинка, і це було для нього настільки важким ударом, що він вдома не знаходив собі місця. Несподівано для себе сів за письмовий стіл і записав все, що пережив того дня.
Ведуча 1
Так «народився» Амосов-літератор, і його книжки були настільки щирими й цікавими, що видавалися мільйонними тиражами і успішно розходилися. «Для чого пишу?» На нього він дає відповідь пряму і лаконічну: «Пишу для самовираження... боюся відірватися від пам'яті, аби не втратити себе перед кінцем. Поскаржуся: погано залишитися без справи, навіть у старості. Начебто є ще сила, але вже знаєш: кінець близький, майбутнього немає. Значної справи не зробиш. Залишаються роздуми і минуле». Саме так - минуле не лише як колишнє, а й як предмет розмірковувань.
Ведуча 2
Міжнародна популярність повістей М. Амосова, побудованих переважно на автобіографічному матеріалі, зумовлена, напевно тим, що таких відвертих описів боротьби, вагань і відчаю людини на межі життя й смерті радянська література знала небагато.
Ведуча 1
А «справжність» амосовських героїв взагалі виводила його твори з загального ряду «соцреалізму». Образи хірурга Михайла Івановича з «Думок та серця», й професора Прохорова із «Записок з майбутнього» — відверто автобіографічні. Це  сильні, підпорядковані головній життєвій меті особистості.
Ведуча 2
Разом з тим вони — живі люди, не позбавлені певних слабкостей, що робить їх в очах читача особливо достовірними. Звичка Михайла Івановича лаятися під час операції, скидаючи тим нервове напруження, й роман професора Прохорова з чужою дружиною ледве чи вкладалися в тодішні канони «позитивного героя», але робили ці образи живими, «з плоті й крові».
Ведуча 1
Тому літературні твори М. Амосова, жодною мірою не будучи опозиційними щодо системи (в «Думках і серці» автор цілком щиро засуджує колег-американців, що почали ділити гонорар відразу по операції), є водночас цілком позасистемними, життєвими «з погляду вічності», що й підтверджується їхньою популярністю в багатьох країнах.
Ведуча 2
Хто хоч раз зустрічався з Амосовим, пам’ятатиме його не лише як талановитого хірурга, а й як людину надзвичайно чесну, вимогливу до себе й до інших. Він у всьому вимагав порядку й дотримання дисципліни: міг звільнити з роботи хірурга за те, що він узяв хабара. У приймальному відділенні інституту висів величезний плакат, на якому було написано: «Прошу подарунків медперсоналу (за винятком квітів) не робити», підпис – М.Амосов.
Ведуча 1
Микола Михайлович вважав, що в житті є два міцні якорі – робота й діти. А ще, що наука вчить світ жити. Наука – це й розщеплювати атом, і виховувати дітей.
Ведуча 2
 Жартома він називав свою пізню доньку Катрусю «експериментальною дитиною». З раннього дитинства почав активно навчати Катю – тренувати її розум, формувати світогляд. У 15 років вона протягом одного року проштудіювала шкільний курс трьох старших класів і вступила до Київського медичного інституту. А вже в 33 роки Катерина Миколаївна стала доктором медичних наук, професором-кардіологом.
Ведуча 1
 Родина для вченого важила дуже багато, і саме на цьому терені й проявилася вся емоційність Амосова. У своїх мемуарах він не забув нікого зі своїх близьких. Тепло пише про свою дружину Лідію, з якою побралися ще на фронті. З певного часу з такою ж ніжністю, як і про Катю, він пише про зятя Володю – нині керівника Київського міського центру хірургії, проректора НМУ Володимира Мішалова.
Ведуча 2
…Народився в грудні, у ньому він від нас і пішов, на 90-му році життя. Тепер от пам’ятник у вигляді великого глобуса, який по екватору оперізує стрічка електрокардіограми. Той, чий прах знайшов спокій на Батиєвій горі, уболівав за всю планету... А поруч вирізьблена з білого каррарського мармуру постать Хірурга. Звично складені на грудях руки, їжакуватий чубчик, дещо іронічний та дуже проникливий погляд...
Ведуча 1
Знаємо, що за життя так само пильно дивився на Київ із гори, де розташувався створений ним інститут. Як розповіла Валентина Захарова, котра багато років працювала з Миколою Михайловичем, тяжко хворий, він за кілька днів до смерті передав колегам свої книги, підписавши по примірнику для кожного персонально. На згадку. Мабуть, це був останній його подарунок. Останній урок доброти й поваги.
Ведуча 2
Його пам’ятають не тільки тисячі врятованих пацієнтів. Мільйони людей у всьому світі захоплені його Божим даром рятувати й цілком людською відвагою протистояти неправді, лицемірству, огуді. Амосов каже правду. Амосов ходить прямо. Амосов відкритий людям. Амосов – людина Всесвіту й майбутнього.
Ведуча 1
Після себе вчений залишив близько 400 наукових праць, в тому числі 20 монографій з питань захворювань серця і судин, нагнійних захворювань і туберкульозу легенів, робіт, присвячених проблемам фізіологічної, соціологічної та психологічної кібернетики.
Ведуча 2
Сьогодні колишня вулиця Протасів Яр, якою не один десяток років знаменитий хірург день у день поспішав на роботу й повертався додому, носить ім'я Амосова. Інститут серцево-судинної хірургії НАН України, біля витоків створення якого стояв Микола Михайлович, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, також носить ім'я Амосова. Також Президія Національної академії наук заснувала премію імені Миколи Амосова, яка буде присуджуватися за видатні досягнення в галузі біокібернетики, проблем штучного інтелекту і розробки відповідних інформаційних технологій, а також в галузі теоретичної медицини, трансплантації та кардіології.
Читець 2         Цій дорозі не буде кінця на землі…
У двобої зі смертю крізь кров, біль та відчай
Повертають здоров’я й життя лікарі.
Так було, і так буде, так є споконвічно

Дорогою ціною дається життя….
Колір білого світу на білих халатах
І практичне уміння та знань набуття
набагато дорожчі від клятв Гіппократа.

Пам’ятать, співстраждать, співчувать, не чекать,
Йти на ризик – і смерті дивитись у вічі…
Ти – без права на ризик, без права втрачать,
Чуєш,  лікаре, в світ не народжують двічі!

Дотик словом до серця – на відстані – мить.
В боротьбі за життя – сила смерті безлика.
Дай же щастя повірити в нього і жить
До останніх хвилин від малечого крику.

Повертай до життя! Кров людська - не вода.
Не пролий, пам’ятай: серце серцем лікують.
Медицина приходить туди , де біда,
За любов милосердну в ній душу цінують!

Подвиг цей - без початку й кінця на землі.
Ви – в двобої зі смертю до щастя живого.
Ви – на варті здоровя й життя лікарі,
Порометеї життя, Зевси тіла людського!