( інформаційно - просвітницька година )
Підготувала бібілотека І категорії Чайківська Л.М.
Бібліотекар: Як нестримно летить час. Здається ще недавно ми тішилися новорічними обрядами, а вже почався відлік лютого – останнього місяця зими.
15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято – Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям. Про історію виникнення цього свята ми коротенько вас проінформуємо.
Ведуча 1. Слов’янське слово «стрітення» означає - зустріч. У Біблії за розповідями святого Луки, подія ця сталася в Єрусалимському храмі. Це свято відзначається в сороковий день від Різдва Христового в пам'ять про зустріч праведника Симеона і немовляти Ісуса і символізує зустріч Старого і Нового заповітів.
Ведуча 2. Забажав якось єгипетський правитель Птоломей долучити до своєї Олександрійської бібліотеки переклад Закону Мойсеєвого і книг пророків грецькою мовою. До Єрусалиму він відправив послів з багатими дарами і попросив прислати досвідчених старців-перекладачів. Єрусалимський первосвященик дари прийняв і вибрав 72 достойних перекладачів, яких спорядив в Олександрію.
Ведуча 1. Під час роботи один з перекладачів старець Симеон, раптом засумнівався у словах пророка Ісаї. що Діва в лоні зачне і народить сина. Як це, мовляв, Діва народить? Симеон уже взяв ножа, щоб вичистити слово «Діва» і вписати «жона», але раптом, за переказами, був зупинений ангелом, який передрік, що старець не помре, доки не побачить народженого від діви.
Ведуча 2. Старець був одним з найдостойніших мужів Старого Заповіту, але водночас і звичайнісіньким старим: йому, мабуть докучали хвороби, але він мав терпляче нести свої немочі та болі.
Ведуча 1. За Мойсеєвим Законом над кожним немовлям чоловічої статі слід було здійснювати обряд посвячення Богу. Оскільки жінці яка народила хлопчика, заборонялося входити в храм упродовж 40 днів (це були дні очищення), то обряд посвячення здійснювався на 40-й день після народження дитини.
Ведуча 2. До єрусалимського храму прийшла непримітна бідна пара з провінції, Марія та Йосип. Без урочистих сурм небесних бідні люди з Галілеї внесли немовлятко до храму, щоб присвятити Богу. За законами їм треба було принести в жертву ягня, але будучи бідними, Марія та Йосип принесли в жертву двох пташок – голубів. стоячи поміж інших сімей, вони чекали своєї черги для здійснення обряду.
Ведуча 1. І тут до них наблизився старець Симеон, який жив при храмі. Святий Дух вказав йому на Ісуса. Симеон взяв на руки дитя. Це була знаменна мить: втомлений життям але щасливий він сказав: «Я діждався! Я побачив! Нарешті це здійснилося!» «Нині відпускаєш раба твого, владико, з миром».
Ведуча 2. Життя Симеона добігло кінця. За переказами він прожив загалом 360 років. Свято Стрітення було введено єрусалимською церквою в 4 столітті, а з 6 століття стало повсюдним. Там же, у храмі, була того дня й Анна Пророчиця. Вона також дарувала своє благословення Сину Божому.
Ведуча 3. А от 15 лютого в українському народному календарі Стрітення здавна символізує зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
Звучить пісня «Стрітення»
Ведуча 4. В народі уявляли, що навесні Зима - стара баба, а Літо - молода дівчина. На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї - порожнісінька торба.
Ведуча 3. У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, - весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.
При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися?
Якщо до вечора стане тепліше - Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше - Зима. "…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!" - каже Олекса Воропай у книзі "Звичаї нашого народу" про зустріч літа з зимою.
Стрітення
– Красуне-зимонько! Чому
Ховаєш тугу ти німу
У вбраний в срібний іній сад,
У мрій казкових снігопад?
Чому, скажи, в твоєму дні
Бурульки плачуть в вишині?
– Бо я в заметах в мить сумну
Впізнала в подиху весну.
Почула жар її здаля –
З-під ніг гойднулася земля...
І впав з небес мороз мій ниць
Під дивні щебети синиць!
Ні, не боюся я її!
Ці дні по праву ще мої!!!
Та знаю: в любощах весни
У пролісках стріпнуться сни,
Почується в холодну ніч
Здаля гусей тривожний клич,
А з ними з далечі доріг
Прийде весна, розтопить сніг
І у світанках талих рос
Десь діне віхоли й мороз,
Пригріє сонечко ясне,
І ви... забудете мене
Тетяна Чорновіл
Ведуча 4. Але корені цього свята уходять у сиву давнину. За язичницьких часів Стрітення називалося іще як Стрічення, Стріщення, Громниці, Зимобор. Головним дійством у цей день зустрічі двох стихій було освячення вогню і води.
Ведуча 3. Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Ведуча 4. Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір’ями, мають виняткову силу і оберігають оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву – від буреламу чи граду, а членів родини – від “злого ока” та хвороб.
Ведуча 3
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
- коли над оселею гуляє страшна негода;
- коли виникали труднощі при пологах;
Ведуча 4
- коли у селі пожежа, або катаклізм;
- коли починалася війна;
- коли людину схопить “чорна хвороба” (епілепсія);
- як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
Ведуча 3
Ось і ми запалимо стрітенську свічку, і ви зможете побажати те, чого вам найбільше хочеться.
Ведуча 4
Ой, громниця-свічечко! Святая водичечко!
Від біди оберігай наш майбутній урожай!
Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!
Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи!
В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!
Ведуча 3. Святили на Стрітення, крім свічок, і воду. Ця вода вважалася цілющою, її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року. Допомагала вона від різних хвороб.
Ведуча 4. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків — у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.
Ведуча 3. У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники — вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець.
Ведуча 4. А ще цей день Стрітення дає силу силенну прикмет, які були дуже важливі для майбутньої хліборобської праці:
Ведуча 3. - Ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;
Ведуча 4. Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Ведуча 3. Як на Стрітення заметіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
Ведуча 4. Якщо на деревах іній — вродить добре гречка й картопля.
Ведуча 3. Вітер — погана ознака для садівника;
Ведуча 4. На Стрітення Зима лютує, бо відчуває, що слабне. Уже через місяць прийде перше літнє тепло і Весна вступить у свої законні права. Саме на Явдохи (14 березня) колись відзначали Новий Рік, а тепер зустрічають Весну, закликаючи її веснянками.
Ведуча 3. Стосовно ж погоди, то на Стрітення існує неймовірна кількість прикмет та прислів’їв, що часто суперечать одна одній.
Ведуча 4. Отже: *Якщо під вечір потеплішало, то вважалося, що літо перемогло, а тому — «Зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима».
Ведуча 3. Відлига — чекай пізньої весни;
Ведуча 4. Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі
Ведуча 3. Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Ведуча 4. Якщо на Громницю півень нап’ється водиці, то на Юрія кінь напасеться травиці.
Ведуча 3. На Громницю маєш зими половицю.
Ведуча 4. На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.
Ведуча 3. В цей день ще й гадають. Найпершим ворожінням у літніх людей вважалось виставити на ніч за поріг хати зерно. Якщо вранці на нього впаде роса – буде урожайний рік.
Ведуча 4. Інше ворожіння таке: якщо 9 чоловік зможуть набрати з торбини три склянки зерна жменею, не залишивши в торбині жодної зернини, то весна піде на врожай.
Ведуча 3. Отже будемо чекати, яким буде день на Стрітення, спостерігати за погодою, щоб знати чи урожайний рік.
Бібліотекар. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ви і ваші родини будуть здорові та щасливі. До побачення.
Немає коментарів:
Дописати коментар