( літературно-просвітницька виховна година )

Підготувала бібліотекар

Бойчук О.І. 

Актуальність теми зумовлена потребою поглибити знання студентів про тернистий шлях розвитку рідної мови, показати її красу та багатогранність, виховувати повагу до рiдного слова, довести, що любов до Батьківщини нерозривно пов’язана з любов’ю до рідної мови. Адже, на превеликий жаль, чимало студентів не стежать за тим, як спілкуються вдома, на вулиці, з друзями, з родичами чи з незнайомцями, засмічуючи своє мовлення русизмами, суржиками, діалектами, сленгами. Сьогодні дуже популярними серед молоді є різноманітне використання національної атрибутики та вишивки, тож нехай таким же модним і престижним стане вміння грамотно і правильно володіти рідним словом. Плекаймо всі разом ту мову, що дісталась нам у спадок від наших пращурів!

Мета:

• ознайомити студентів з історією виникнення писемності, поглибити знання про древні писемні пам’ятки та різновиди письма;
• продемонструвати красу і багатство рідної мови та її різноманітні можливості;
• сприяти розширенню словникового запасу та розвитку творчих здібностей студентів;
• сформувати відповідну активну позицію студентів щодо рідної української мови як духовної святині нації, розвинути почуття національної гідності та відповідальності.

Ведучий 1: Доброго дня усім гостям нашого свята! Ми раді віти вас тут, адже зібралися, щоб вшанувати одну з найвизначніших дат в історії розвитку української культури.

Ведуча 2: 9 листопада ми святкуємо День української писемності та мови. Ця знаменна дата була встановлена Указом президента України від 6-го листопада 1997-го року і відзначається  щорічно на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.

Ведучий 1: Кожна епоха дарує людству нові винаходи та відкриття. Чи не найважливішим з них було письмо, адже воно допомогло людям подолати простір і час, зберегти досвід, передаючи його від покоління до покоління.

Ведуча 2: Писемні знаки дали можливість здобути істинне знання. Тому що саме завдяки написаному слову ми можемо збагнули світ і своє місце в ньому.

Читець 1 (Володимир Димид, студент 113 групи) :

О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?

О рідне слово, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам'я.

Моя ти — пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім'я.

Тобою палахтить душа моя,

Втишається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,

В неткнутій коленкоровій труні —

Дзвени в моїм і правнуковім домі!

     Д.Павличко

Ведучий 1:  Кожен народ ішов своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма на різних частинах земної кулі приблизно однакові.

Ведуча 2: Первісні люди, щоб запам'ятати місце перебування, напрям руху мисливців, сигналізували про наявність якихось предметів або істот використовували зламані гілки дерева, укладені в певному порядку стріли, камінці тощо. Це були лише перші, підготовчі кроки до винайдення письма.

Ведучий 1: Предметні знаки передавали загальний зміст повідомлення, але не збігалися з одиницями  мовлення. Часто самі речі не означали нічого, а використовувались  як  умовні позначки. Таким, до прикладу, було вузликове письмо.

Ведуча 2: Згодом зародилося письмо у малюнках. З глибини тисячолiть, з епохи палеолiту дiйшли до нас зображення тварин та людей на скелях, вирiзьбленi на поверхнi каменя. Так з’явилися пікторгами – малюнки, у яких був закладений певний зміст. Цей різновид письма, хоч і задовольнив на певній стадії потреби людства, був не зручним, тому що потребував великих затрат часу.

Ведучий 1: Малюнки поступово перетворилися на умовнi знаки, символи, ієрогліфи, набули переносного значення.  Знаки

iдеографiчного письма передавали не лише назви предметiв, а й абстрактнi поняття, iдеï. Проте для більшості людей ієрогліфи були малодоступними, адже щоб оволодіти майстерністю їх написання, треба було довго вчитися.

Ведуча 2: Iдеографiчне письмо змiнилося складовим: знак, який ранiше мiг означати цiле слово, почав позначати  тільки  певний склад. Це сприяло чіткішій фіксації мовлення та надійніому відтворені тексту.

Ведучий 1:  Якiсно  вищим  щаблем  у  розвитку письма стало буквено-звукове, або алфавiтне, у якому графічне позначення передає звук. Таке письмо на сучасному  етапi розвитку людства є найзручнiшим для використання. Воно має не велику кiлькiсть графiчних знакiв, написання яких не викликає особливих труднощів. Завдяки цьому алфавітне письмо швидко засвоюється й поширюється серед мовців, а також забезпечує точну передачу повідомлення.

Ведуча 2: Пропонуємо вашій увазі короткий, але змістовний відеозапис, який ілюструє історію розвитку української писемності.

«Виникнення та розвиток української писемності»

(Відтворення відеозапису (1хв 30с)

Ведучий 1: Саме солуньські брати-просвітителі Кирило і Мефодій заклали основу слов’янської писемності та літератури, адже вони не тільки створили слов’янську азбуку, а й присвятили своє життя її поширенню серед людей.

Ведуча 2: Сьогодні слов’янське письмо, побудоване на основі кирилиці, обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі, адже ним користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби та македонці.

Ведучий 1: Істинним послідовником справи Кирила і Мефодія на території Київської Русі став Нестор Літописець – мислитель, письменник, перший професійний історик Русі, а отже, батько усієї нашої історії.

                        (Відтворення відеозапису «Нестор Літописець» (2хв 8с)

Ведуча 2: Нестор вважається найосвіченішою людиною свого часу. Він добре знав справу, якій   присвятив життя, дотримувався чіткої   хронологічної послідовності викладу подій, але  водночас прагнув описувати їх ширше та детальніше.

На стільки художньо яскраво в нашому краю раніше не писав    ніхто.

Ведучий 1: Саме тому можемо сміливо стверджувати, що  Нестор Літописець заклав міцний ґрунт для подальшого і тривалого розвитку сучасної української літературної мови та її художньої реалізації.

Читець 2 (Юлія Кнобель, студентка 161 групи ) :

        УКРАЇНСЬКА МОВА

Діамант дорогий на дорозі лежав,

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»        

                                                                   В.Самойленко

Ведуча 2: Становлення сучасної української літературної мови тісно пов’яне з двома відомими іменами. Вона стала найдорожчим діамантом у руках зачинателя – Івана Котляревського та основоположника – Тараса Шевченка.

Ведучий 1: У 1798 році була видана поема «Енеїда» Івана Котляревського – перший друкований твір, написаний живою народною мовою, всупереч тогочасній книжно-писемній традиції. Саме ця дата стала переломною у розвитку української літературної мови.

Ведуча 2: Ще одна доленосна подія відбулася у 1840 році. Саме тоді побачив світ «Кобзар» Тараса Шевченка. З того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку та нормативної стабілізації.

Звучить пісня «Українська  мова»

(Виконує Христина-Марія Федишин, студентка 142 групи)

Українська мова,

Мова барвінкова –

В лузі запашнім квітка польова.

Поруч ти зі мною,

   

Чаруєш красою,

У серцях гарячих ти жива.

Мово пустотлива,

Дзвінка і грайлива,

Мелодійна, легка, сонячна й проста,

Веселково-ніжна,

І морозно-сніжна,

Ти лікуєш серце і вуста.

Приспів

Мово лебедина,

Ти одна-єдина,

Ти, як соловейка пісня у гаю.

Мово калинова,

Дивна, загадкова,

Рідну свою мову я люблю.

Українська мова,

Лагідна, святкова,

Й будеш ти з народом завжди, навіки!

Тож шануймо мову,

Бережімо мову,

Що дали навіки нам батьки!

Приспів

Ведучий 1: Становлення і розвиток української мови - це тернистий шлях боротьби.

Ведуча 2: Численні перепони та заборони ставали серйозними ударами та унеможливлювали повноцінне функціонування нашої рідної мови.

(На середину виходять 5 читців)

• 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. 
• 1769 рік – видано розпорядження про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 
• 1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 
• 1862 рік – ліквідовано українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури. 
• 1863 рік – прийнято циркуляр російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 
• 1876 рік – вийшов Емський указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень та ввозу української книги з-за кордону. 
• 1884 рік – закрито всі українські театри. 
• 1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи". 
• 1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу, газети і журнали. 
• 1923 рік — початок відродження української мови після проголошення XII з'їздом РКП(б) коренізація. 
• 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови. 
• 1983 рік – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в українських школах і поділ класів на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. 
• 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну та загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.

Читець 3 (Наталя Пилипчук, студентка 233 групи) :

         РІДНА МОВА

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих, – рідна мова,

Вишневих ніжних пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

Її, як дух степів гарячу,

І осліпити, й повести,

На чорні торжища, незрячу.

Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали, під шалений крик,

В'язнили, кидали за грати,

Зробить калікою з калік                                                  

Тебе хотіли, рідна мати.

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов,

Живи, народу вільне слово

Над прахом царських корогов,

Цвіти над нами веселкова, –

Як мир, як щастя, як любов!

                                        М. Рильський

Ведучий 1:  Наше українське слово пройшло терновим шляхом лихоліть і пригноблень. Гнане, принижене і занапащене, воно все-таки підвелося з колін, щоб заявити у весь голос про своє воскресіння.

Ведуча 2:  Саме тому всі українці мають зрозуміти, що ми не маємо права втратити цей дорогоцінний скарб, адже мова, як і Україна, починається з кожного з нас.

Читець 4 (Тарас Коваль, студент 161 групи ) :

ДО РІДНОГО СЛОВА ТОРКАЮСЬ ДУШЕЮ

 До рідного слова торкаюсь душею,

Боюсь очорнити чи зрадить його.

З цих слів наша мова, пишаємось нею –

Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити,   

Не зміг би помітить земної краси,

Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,

З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,

З якої черпаю натхнення й снагу.

Вона кришталево дзвенить і іскриться,

Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини

Я чую цю мову у сні й наяву.

Вона в моїм серці, – це вся Україна,

Я дихаю нею, я нею живу!

                       В. Геращенко

Ведучий 1:  Ми переконані, що немає жодного справжнього українця,  який би не був зачарований мелодійністю нашої мови, її багатогранністю, загадковістю та невичерпністю, який би не схиляв голови перед красою рідного слова!

Читець 5 (Євген Парандій, студент 113 групи) :

             Я ТАК ЛЮБЛЮ...

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе

І дужо хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня...

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене Ти — як і насущний хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

                                 Г. Столярчук
Ведуча 2: Володіння мовою - це показник культури особистості. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей володіють рідною мовою досконало. З різних причин у наше мовлення проникають діалекти, русизми, шкідливий суржик. Та цю ситуацію не складно виправити.

Ведучий 1: Багата лексика української мови відкриває необмежені можливості, її словниковий запас невичерпний. Тому необхідно вчитися говорити правильно, адже перед кожним із нас стоїть відповідальне завдання – зберегти надбання наших предків, збагатити духовний потенціал нації.

Читець 6 (Галина Бігуляк, студентка 343 групи ) :

  

                          МОВА

          Як  парость  виноградної  лози,

          Плекайте  мову.  Пильно  й  ненастанно

          Політь  бур'ян.  Чистіша  від  сльози

Вона  хай  буде.  Вірно  і  слухняно

Нехай  вона  щоразу  служить  вам,

Хоч  і  живе  своїм  живим  життям.

Прислухайтесь,  як  океан  співає  —

Народ  говорить.  І  любов,  і  гнів

У  тому  гомоні  морськім.  Немає

Мудріших,  ніж  народ,  учителів;

У  нього  кожне  слово  —  це  перлина,

Це  праця,  це  натхнення,  це  людина.

Не  бійтесь  заглядати  у  словник:

Це  пишний  яр,  а  не  сумне  провалля;

Збирайте,  як  розумний  садівник,

Достиглий  овоч  у  Грінченка  й  Даля,

Не  майте  гніву  до  моїх  порад

І  не  лінуйтесь  доглядать  свій  сад.

                                             М. Рильський

Ведуча 2: Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не висловив любові до рідної мови та своєї тривоги за її долю. У нашому коледжі є чимало поетів-початківців, які теж щиро  захоплюються та дорожать рідною мовою!

 Читець 7 (Соломія Пугач,  студентка 231 групи) :

      СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО

Спочатку було слово - слово Бог,

а він творив по-своєму чудово:

народів безліч, також безліч мов,

і українська серед них чудова...

Така прекрасна, мелодійна, чарівна,

не раз принижена своїми ворогами:

її топтали Польща і Литва,

Австро-Угорщина, Росія і ми з вами.

Проте вона не здалася, о ні!

В цій боротьбі сильніша й краща стала,

вона повстала у своїй красі,

всіх українців світу об'єднала!

Така на світі лиш одна вона:

тендітна, ніжна, рідна, величава,

часом солодка, а бува терпка,

часом гірка, мов італійська кава.

Тремтлива, мов тонесенька струна,

пестлива, мов малесенька дитина.

для мого серця дуже дорога

і неповторна, лагідна, єдина.

Тож бережімо мову, наче скарб,

мов найдорожчий діамант у світі,

цю мову, на якій писав Тарас

на віки вічні, поки будем жити.

Театралізоване дійство (поява Української мови).

Музичний супровід Юлії Расевич, студентки 243 групи

 Читець 8 (Галина Демкович, студентка 342 групи) :

             МОВА ТВОЯ

Моя краса давно тобі відома –

Це ніжна, материнська колискова,

Жагуча пісня про кохання,

Це заклик волі та єднання.

В твоєму серці я живу,

У ньому дихаю й іскрю!

Я твоя  думка, мрія і молитва,

Теплом і вірою сповита.

Я вічність, доля, майбуття,

Була і є основою життя.

В моєму імені дари чудові –

Слова живі, могутні, барвінкові.

Я рідна українська мова,

Душа у мене барвінково-калинова.

Я твоя сила, міць, відвага,

В мені і смуток, і розрада.

До тебе я сьогодні говорю:

«Не подолати силу та красу мою!

Ще не знайшовся той, хто б зміг

Мене спустошити та збити з ніг!

Тому і ти живи й цінуй,

Мене люби, плекай, шануй,

Бо іншої уже не буде в тебе,

Такої рідної, як небо!»

Ведучий 1: Сьогодні ми довели, що справжня любов до своєї країни немислима без любові до рідної мови, тож нехай вона стане нашою єдністю, опорою, силою, нашим майбутнім!

Звучить пісня «Українці»

(Виконує Олеся Лозінська, студентка 132 групи)

Усі учасники заходу виходять на середину

У вишиванці в свята й будні

Моя Вкраїна хай цвіте.

Тут мудрі і веселі люди –

Таких немає більш ніде.

Гуцули, бойки, подоляни

І відчайдушні козаки,

Поважні, ґречні галичани –

Мої ви любі земляки!

Приспів:

Українці, ми - єдина сім'я!

Співуча мова, пшенична земля,

Чиста й ніжна, наче пташка на калині,

Вдячна, що я народилась в Україні!

Волинь, Покуття, Чорне море –

Усі під небом ми одним –

Дунай, Дніпро, бескиди, гори,

Бо Україна – це наш дім.

Дзвенять піснями буковинці –

До Запоріжжя йде луна.

Одна родина – українці,

Це наша рідна сторона.

Приспів